Захисні механізми психіки: види і приклади з життя

Захисні механізми психіки: це автоматичні способи, якими психіка знижує тривогу, сором чи біль, коли впоратися з ними напряму важко. Вони є в кожної людини і самі собою не хвороба. Важливо інше: які захисти ви використовуєте найчастіше і чого це коштує вам і вашим близьким.

Що таке психологічний захист простими словами

Людина отримує лист про скорочення. Перші години вона повторює собі: «Мабуть, помилка, завтра все з’ясується». Це заперечення. Психіка ненадовго відсуває новину, щоб та не обвалилася одразу вся. За кілька днів людина вже оновлює резюме і телефонує знайомим. Захист спрацював як амортизатор і відпустив.

Поняття захисту запровадив Зиґмунд Фройд 1894 року. У класичній теорії захисти служать Его: вони оберігають його від тривоги, яку викликає конфлікт між бажаннями, заборонами і реальністю. Докладно механізми описала Анна Фройд у книжці «Я і механізми захисту» (1936). Сьогодні цим поняттям користуються далеко за межами психоаналізу: психіатри, дослідники особистості, терапевти різних шкіл.

Головна властивість захистів у тому, що вони працюють без участі волі. Американський психіатр Джордж Вейлант, який десятиліттями вивчав захисти, порівнював їх із підвищеною температурою: це відповідь організму на загрозу, а не ознака поломки. Людина не обирає захист і зазвичай не бачить його в собі, зате оточенню він буває помітний і навіть дратує. Цим захисти відрізняються від свідомих стратегій подолання: зателефонувати другові, зібрати інформацію про проблему, заздалегідь обміркувати важку розмову.

Основні захисні механізми з прикладами

Нижче зібрано захисти, які трапляються найчастіше. Назви взято з класичної психоаналітичної традиції та із сучасної ієрархії захистів, за якою їх оцінюють дослідники.

Механізм	Що відбувається	Приклад із життя
Витіснення	Болісна думка чи почуття зникають зі свідомості	Людина раз у раз «забуває» записатися до лікаря, якого боїться
Заперечення	Неприємний факт не визнається	«Я п’ю не більше за інших», коли через алкоголь уже руйнується робота
Проєкція	Власне неприйнятне почуття приписується іншому	Той, хто сам давно роздратований на партнера, певен, що це партнер ним вічно незадоволений
Раціоналізація	До вчинку добирається зручне розумне пояснення	Не пройшов співбесіду: «Та мені й не хотілося працювати в такій компанії»
Реактивне утворення	Почуття перетворюється на протилежне	Підкреслена люб’язність до колеги, який дуже дратує
Зміщення	Емоція переноситься на безпечніший об’єкт	Начальник вичитав на нараді, а ввечері дістається дитині
Ізоляція афекту та інтелектуалізація	Почуття замінюються міркуваннями	Після важкого діагнозу людина читає статистику, але жодного разу не говорить про страх
Регресія	Повернення до більш дитячої поведінки	Дорослий у сварці замовкає і чекає, що його вмовлятимуть
Розщеплення, ідеалізація та знецінення	Люди й події діляться лише на добрі й лише на погані	Учора партнер був ідеальним, сьогодні «повне нікчемство»
Пасивна агресія	Злість виражається непрямо	Обіцяне «забуто», запізнення саме в той день, який важливий для іншого
Сублімація	Енергія забороненого імпульсу йде в прийнятну справу	Сильна злість перетворюється на інтенсивні тренування чи роботу
Гумор	Важке стає стерпним завдяки жарту	Людина сміється зі своєї помилки і все ж її виправляє

Той самий захист може допомагати або заважати. Коротке заперечення в перші години після поганої новини дає час зібратися. Заперечення, яке триває роками, не дає побачити хворобу, борги чи насильство.

Зрілі й незрілі захисти: ієрархія Вейланта

Вейлант розташував захисти за рівнями, від тих, що найсильніше спотворюють реальність, до найбільш адаптивних.

1. Психотичні: маячна проєкція, грубе заперечення очевидного, спотворення реальності. Вони трапляються в маленьких дітей, уві сні та при психозі.
2. Незрілі: відреагування в дії (імпульсивний вчинок замість переживання почуття), пасивна агресія, втеча у фантазії, дисоціація, проєкція. Вони частіше бувають у підлітків, при залежностях і розладах особистості. За спостереженням Вейланта, самі лише пояснення їх майже не змінюють.
3. Невротичні, або проміжні: витіснення, зміщення, ізоляція афекту. У клініці вони виглядають як страхи, нав’язливості, тілесні симптоми без явної причини. З ними зазвичай добре працює психотерапія.
4. Зрілі: альтруїзм, сублімація, придушення, гумор. Вони не прибирають почуття зі свідомості, а дають змогу його витримати і врахувати наслідки.

Сучасна шкала захистів DMRS, якою користуються дослідники, докладніша: у ній 30 захистів на семи рівнях. Заперечення, проєкція і раціоналізація там стоять серед незрілих, а до зрілих, крім перелічених, додано передбачення (заздалегідь обміркувати, що відчуєш і як вчиниш), самоспостереження, самоствердження і вміння звернутися по підтримку.

Захисти змінюються з віком. Вейлант наводить приклад: підліток, який краде в магазинах (відреагування), може стати суворим поліцейським (реактивне утворення), а згодом інспектором, який допомагає колишнім ув’язненим повернутися до нормального життя (альтруїзм). У його даних незрілих захистів найбільше в юності, а зрілих із роками стає більше.

Що показали дослідження

Найвідоміші дані отримано в тривалих спостереженнях за трьома групами людей: студентами Гарварду і підлітками з бідних міських районів, яких відібрали 1940 року, та обдарованими школярками з Каліфорнії, за якими стежили з 1922 року. Зрілість захистів оцінювали за інтерв’ю у віці від 45 до 80 років.

Що вийшло:

• зрілість захистів майже не залежала від соціального становища батьків і рівня інтелекту;
• у людей зі зрілішими захистами у віці від 50 до 65 років були краща психологічна і соціальна адаптація, більше підтримки близьких, більше радості від життя і вищий дохід;
• зв’язок із задоволеністю шлюбом виявився слабшим, а з об’єктивним фізичним здоров’ям його не знайшли;
• серед ветеранів Другої світової війни, які пережили важкі бої, у чоловіків зі зрілішими захистами в молодості симптомів посттравматичного розладу було приблизно у вісім разів менше, ніж у тих, хто пройшов схожі бої з менш зрілими захистами.

Тут є важливі застереження, і Вейлант робить їх сам. Це кореляції, а не доказ причини: травма може сама знижувати зрілість захистів. Оцінювати захисти важко, і надійність таких оцінок він називає помірною. Мозкові механізми захистів поки не встановлено. Автори шкали DMRS пишуть, що за пів століття досліджень рівень захистів пов’язали з психологічним благополуччям, організацією особистості та результатами психотерапії, але більшу частину цих даних отримано на клінічних вибірках.

Як захисти проявляються в стосунках

У близьких стосунках захисти видно найкраще, бо там найбільше зачеплено.

• Проєкція: людина, яка сама сумнівається у своїх почуттях, може підозрювати партнера в холодності чи невірності і вимагати доказів.
• Заперечення: роками не помічати, що партнер п’є чи принижує, бо визнати це надто страшно.
• Розщеплення: гойдалка від «ти найкраща людина в моєму житті» до «ти мене ніколи не любив» після однієї сварки.
• Пасивна агресія: мовчання, сарказм, «забуті» прохання замість прямого «я злюся».
• Зміщення: напруга з роботи виливається на домашніх.

Часто за захистом стоїть сором. Визнати помилку означає відчути себе поганим, і психіка обирає виправдання, напад або знецінення іншого. Про цей механізм часто говорять у зв’язку з токсичним соромом. Окрема навичка: говорити з людиною, яка на будь-яке зауваження відповідає обороною.

Зрілі захисти в парі теж помітні. Жарт, після якого сварка не розгорається, але проблему все одно обговорюють. Фраза «Я зараз надто злюся, повернімося до цього ввечері», а ввечері справді повертаються: це придушення в доброму сенсі.

Коли захист починає шкодити

Захист стає проблемою, коли:

• той самий захист вмикається майже в будь-якій важкій ситуації;
• через нього спотворюється реальність, і проблема зростає (хвороба, борги, залежність);
• близькі раз у раз кажуть вам про одне й те саме, а ви щоразу дивуєтеся;
• стосунки розпадаються за одним сценарієм;
• на підтримку захисту йде дедалі більше сил: ви уникаєте людей, тем, місць.

Надмірну опору на один механізм або на незрілі захисти в класичній теорії вважають ознакою неблагополуччя.

Як помічати свої захисти

Побачити свій захист у момент, коли він працює, майже неможливо: на те він і неусвідомлений. Але його можна помітити заднім числом.

1. Звертайте увагу на реакції, сильніші, ніж того варта ситуація.
2. Запитуйте себе: «Що я зараз не хочу відчувати?»
3. Записуйте важкі епізоди: що сталося, як ви відреагували одразу, що зрозуміли через день.
4. Прислухайтеся до зворотного зв’язку, який повторюється від різних людей.
5. Не ламайте захист силою. Спробуйте замінити його зрілішим: назвати почуття вголос, свідомо відкласти розмову, пожартувати без глузування з іншого, попросити підтримки.

У психотерапії із захистами працюють дбайливо. У психодинамічній терапії дослідження того, як людина уникає важких думок і почуттів, належить до її основних прийомів: терапевт помічає, коли розмова раптом іде вбік або в сухі факти, і пропонує разом на це подивитися.

Коли звертатися до фахівця

Варто звернутися до психолога або психотерапевта, якщо захисти заважають вам побачити реальну проблему, якщо стосунки руйнуються за тим самим сценарієм або якщо ви помічаєте епізоди, коли те, що відбувається, здається нереальним, а частина подій випадає з пам’яті. Останнє краще обговорити з психіатром.

Якщо ви живете поруч із насильством або думаєте про те, щоб заподіяти собі шкоду, телефонуйте 112 (єдиний номер екстреної допомоги в Україні, Казахстані, Грузії, Молдові та країнах ЄС).