Що таке гіпоманія і чим вона відрізняється від манії

Коротко

Гіпоманія: період незвично піднесеного або дратівливого настрою, підвищеної енергії та активності, що триває кілька днів. Її симптоми схожі на манію, але слабші: немає психозу, людина загалом дає раду справам. Гіпоманія часто буває частиною біполярного розладу, тому потребує консультації психіатра.

Зміст
  1. Що таке гіпоманія
  2. Ознаки гіпоманії
  3. Як це виглядає збоку
  4. Чим гіпоманія відрізняється від манії
  5. Чому виникає гіпоманія
  6. Що відбувається після епізоду
  7. Як лікується гіпоманія
  8. Що можна зробити самостійно
  9. Коли звертатися до фахівця

Іноді людина раптом стає енергійнішою, балакучішою та впевненішою, ніж зазвичай, майже не спить і не втомлюється. Збоку це може виглядати як вдалий період, але якщо таке піднесення помітно відрізняється від звичного стану і триває кілька днів, ідеться, можливо, про гіпоманію. Розібратися в ній важливо, бо вона часто буває ознакою біполярного розладу.

Матеріал має довідковий характер і не замінює консультації лікаря. Поставити діагноз і призначити лікування може лише психіатр після очного обстеження.

Що таке гіпоманія

Гіпоманією називають епізод піднесеного, захопленого або дратівливого настрою, який супроводжується припливом енергії та активності. Префікс «гіпо» означає «нижче», тобто гіпоманія є м’якшою формою манії.

Головне, що її відрізняє: зміни добре помітні оточенню, але не руйнують життя людини. Вона продовжує працювати, спілкуватися, виконувати обов’язки, хоча робить це інакше, ніж зазвичай: швидше, гучніше, імпульсивніше. Саме тому гіпоманію легко пропустити. Сама людина найчастіше сприймає її як приплив сил і не бачить приводу для занепокоєння.

Гіпоманія не є самостійним діагнозом. Це епізод, тобто відрізок часу з певним набором симптомів. Найчастіше такі епізоди трапляються при біполярному розладі, особливо при біполярному розладі II типу, де гіпоманії чергуються з депресіями.

Ознаки гіпоманії

Симптоми гіпоманії та манії багато в чому збігаються, різниця в їхній силі й тривалості. Під час гіпоманіакального епізоду зазвичай бувають:

  • піднесений, «іскристий» настрій або, навпаки, підвищена дратівливість і нетерплячість;
  • енергія та активність помітно вищі, ніж зазвичай;
  • знижена потреба у сні: людина спить кілька годин і почувається відпочилою;
  • завищена самооцінка, відчуття, що все під силу;
  • пришвидшене мовлення, бажання говорити більше, ніж зазвичай, важко зупинитися;
  • «стрибка» ідей: думки швидко змінюють одна одну, з’являється багато планів;
  • легка відволікуваність, важко довести справу до кінця;
  • людина береться за багато проєктів одночасно;
  • послаблення внутрішніх обмежень, посилений інтерес до флірту й сексу;
  • ризиковані вчинки: великі витрати, імпульсивні рішення, азартні ігри.

За критеріями DSM-5 (американського діагностичного посібника) про гіпоманіакальний епізод говорять, якщо незвично піднесений або дратівливий настрій із підвищеною активністю тримається щонайменше чотири дні поспіль більшу частину дня і супроводжується щонайменше трьома з перелічених симптомів (або чотирма, якщо настрій переважно дратівливий). Зміни мають бути помітні іншим людям і не пояснюватися дією речовин чи іншою хворобою.

Як це виглядає збоку

Близькі часто помічають гіпоманію раніше, ніж сама людина. Зазвичай стриманий колега раптом стає душею компанії й перебиває всіх на нараді. Родич, який звик відкладати справи, за одну ніч починає три нові проєкти і не лягає спати. Подруга несподівано витрачає помітну частину заощаджень на речі, які їй не потрібні. Якщо на такі зауваження людина відповідає «у мене просто чудовий період», це не привід відмахнутися: варто поспостерігати, як довго триває піднесення і що настає після нього.

Чим гіпоманія відрізняється від манії

Межа проходить за трьома ознаками: тривалість, тяжкість і наявність психотичних симптомів.

Ознака Гіпоманія Манія
Тривалість кілька днів (за DSM-5 щонайменше 4 дні) щонайменше тиждень або менше, якщо потрібна госпіталізація
Вплив на життя зміни помітні, але людина дає раду роботі й справам виражені порушення в роботі, стосунках, побуті
Психотичні симптоми відсутні можуть бути: маячня величі, голоси, відчуття особливої місії
Госпіталізація зазвичай не потрібна часто необхідна для безпеки
Усвідомлення змін людина може помічати, що почувається інакше критичне ставлення до свого стану часто знижене або відсутнє

На прикладах різниця виглядає так:

  • Настрій. При гіпоманії людина почувається щасливою, сповненою ідей. При манії вона може повірити, що має особливі здібності чи виконує таємне завдання.
  • Поведінка. При гіпоманії людина фліртує більше, ніж зазвичай. При манії можливі незахищений секс, зради, вчинки, що руйнують стосунки.
  • Сприйняття. При гіпоманії барви і звуки можуть здаватися яскравішими. При манії можливі галюцинації та маячні ідеї.
  • Гроші. При гіпоманії це імпульсивні покупки. При манії це великі борги, продаж майна, вкладення навмання.

Важливо пам’ятати, що гіпоманія м’якша за манію, але не безневинна. Навіть при гіпоманії людина може ухвалити рішення, про які потім пошкодує, а після піднесення нерідко настає депресія.

Чому виникає гіпоманія

Найчастіше гіпоманіакальні епізоди пов’язані з біполярним розладом. Його точна причина невідома. Вважається, що роль відіграють спадковість (ризик вищий, якщо біполярний розлад є в близьких родичів), особливості роботи мозку та життєві обставини.

Епізод може запустити або посилити:

  • брак сну чи різка зміна режиму, наприклад перехід на нічні зміни, перельоти через часові пояси;
  • сильний стрес і великі зміни в житті;
  • уживання алкоголю та психоактивних речовин;
  • деякі ліки, зокрема антидепресанти в людей із біполярним розладом;
  • період після пологів;
  • деякі соматичні, гормональні й неврологічні захворювання.

У частини людей простежується сезонність: піднесення частіше трапляються в певну пору року, наприклад навесні. Схожі епізоди бувають і при інших станах, наприклад при шизоафективному розладі. Тому важливо, щоб причину з’ясовував лікар, а не сама людина за списком симптомів.

Що відбувається після епізоду

Коли гіпоманія минає, багато хто відчуває сильну втому: кілька днів майже без сну і з високою активністю не минають безслідно. Іноді лишаються ніяковість чи сором за сказане й зроблене, а також наслідки: борги, взяті на себе зобов’язання, зіпсовані стосунки.

При біполярному розладі після піднесення нерідко настає депресивний епізод, і він зазвичай триває довше. Саме депресія частіше змушує людину звернутися по допомогу, а про гіпоманії вона може навіть не згадати, бо пам’ятає їх як найкращий час. Через це біполярний розлад нерідко вважають звичайною депресією. Докладніше про діагноз у статті про біполярний розлад.

Як лікується гіпоманія

Лікування підбирає психіатр, і залежить воно від причини. Якщо гіпоманія пов’язана з біполярним розладом, зазвичай поєднують кілька підходів.

  • Медикаментозна терапія. Лікар може призначити препарати, що стабілізують настрій. Підбирати й скасовувати їх самостійно не можна: різке припинення прийому може спричинити новий епізод.
  • Психотерапія. Допомагає розібратися у своєму стані, розпізнавати ранні ознаки піднесення, долати стрес і наслідки епізодів. Докладніше про методи у статті про психотерапію гіпоманії.
  • Психоосвіта для родини. Близькі вчаться помічати перші сигнали й підтримувати, не сперечаючись і не контролюючи.
  • Режим. Регулярний сон і неспання, відмова від алкоголю й наркотиків, помірне навантаження.

Що можна зробити самостійно

Запобігти біполярному розладу неможливо, але можна зменшити ймовірність і тяжкість епізодів:

  • вести щоденник настрою та сну, щоб бачити закономірності;
  • знати свої ранні ознаки піднесення (наприклад, менше спите, більше витрачаєте, говорите швидше) і домовитися з близькими, що вони скажуть, якщо їх помітять;
  • заздалегідь скласти план безпеки: наприклад, на час піднесення обмежити доступ до карток і великих покупок;
  • відкладати важливі рішення, доки стан не стабілізується;
  • регулярно зустрічатися з лікарем і не змінювати лікування без нього.

Коли звертатися до фахівця

Звернутися до психіатра варто, якщо ви помітили в себе чи в близької людини:

  • періоди незвичайного піднесення, що тривають кілька днів і змінюються спадом;
  • різке зниження потреби у сні без утоми;
  • вчинки, які людина сама потім вважає необдуманими: витрати, конфлікти, ризикований секс;
  • чергування піднесень із депресіями;
  • піднесення, що почалося після прийому нових ліків.

Термінова допомога потрібна, якщо з’явилися дивні переконання чи голоси, людина зовсім перестала спати, поводиться небезпечно для себе чи оточення, говорить про смерть або самоушкодження. У таких випадках телефонуйте до служби екстреної допомоги (112) або везіть людину до найближчого відділення невідкладної допомоги.

Часті запитання

Гіпоманія це хвороба чи просто гарний настрій?

Гіпоманія сама по собі не діагноз, а епізод, тобто стан. Від гарного настрою її відрізняють тривалість, помітність для оточення і набір супутніх змін: менше сну, пришвидшене мовлення, ризиковані вчинки.

Скільки триває гіпоманія?

Зазвичай кілька днів. За критеріями DSM-5 для гіпоманіакального епізоду симптоми мають триматися щонайменше чотири дні поспіль більшу частину дня, а для манії щонайменше тиждень.

Чи може гіпоманія перейти в манію?

Так, у частини людей піднесення посилюється й переходить у маніакальний епізод. Тому важливо не чекати, а показатися психіатрові, особливо якщо сну стає дедалі менше, а вчинки дедалі ризикованіші.

Чи буває гіпоманія без біполярного розладу?

Буває. Схожі стани виникають на тлі деяких ліків, уживання психоактивних речовин, гормональних і неврологічних порушень. Причину може встановити лише лікар після обстеження.

Що робити, якщо гіпоманія в близької людини?

Спокійно скажіть, які зміни ви помічаєте, без звинувачень і суперечок. Запропонуйте разом піти до лікаря і допоможіть обмежити великі витрати та ризиковані рішення на цей час.

Джерела

  1. NIMH: Bipolar Disorder
  2. WHO: Bipolar disorder (fact sheet)
  3. NHS: Bipolar disorder, symptoms
  4. NICE CG185: Bipolar disorder: assessment and management
  5. American Psychiatric Association. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, 5th ed. (DSM-5), 2013