У наркології традиційно вважається, що патологічна залежність від алкоголю у жінок розвивається орієнтовно років на 10 років пізніше, ніж у чоловіків. Частіше всього у віці від 30–50 років. Іноді простежується зв’язок з гормональною перебудовою на фоні дорослішання жінки, який ймовірно може бути основним чинником ризику. Власне, швидше слід говорити не лише про більш пізній початок хвороби, але про розширення часового інтервалу виникнення хвороби.
Лікування алкогольної залежності у жінок
Так, похмільний синдром (основний маркер хвороби) формується до 30 років у 25 %, в період 30–40 років у 40 %, пізніше 40 років у 35 % жінок із залежністю від алкоголю. Для чоловіків пізній розвиток залежності від алкоголю не характерний.
Спочатку жінками віддається перевага слабоалкогольним напоям (вино, пиво та ін.) і з розвитком хвороби і ростом толерантності починається вживання напоїв з високим вмістом алкоголю. При формуванні залежності вибір алкогольного напою диктується не особливостями статі, а ситуаційними чинниками. Дози алкоголю, які вживають жінки, залежать від стадії хвороби, а толерантність не відрізняється від толерантності у чоловіків.
У більш сприятливих випадках добова кількість вживаного алкоголю еквівалентна 350–500 мл горілки, але може досягати і 1000–1500 мл при тяжкому перебігу хвороби. Слід також мати на увазі, що жінки з почуття соромливості і бажання не виглядати «пропащою алкоголічкою» більшою мірою, ніж чоловіки прагнуть при розпитуваннях применшити кількість вживаного алкоголю.
Оскільки жінки в цілому менш агресивні, то і в стані сп’яніння вони проявляють менше агресії. Характер же сп’яніння багато в чому залежить від особливостей особистості, наявності або відсутності психопатологічних розладів, а також від культурного рівня і виховання.
Тому при розладах особистості, емоційній патології (депресії, дисфорії, маніакальноподібні стани), наявності психічних хвороб поведінка жінок в сп’янінні може бути істотно порушена — збудження, дратівливість, депресивні реакції з суїциїдальною поведінкою і так далі. Слід відзначити ще одну характерну рису алкоголізації жінок — вони частіше, ніж чоловіки п’ють потайно або самотньо, або в оточенні найближчих подруг.
Переважна більшість фахівців, включаючи лікарів наркологічного центру "Авіценна" вважають, що захворювання у жінок має більш прискорений темп, ніж у чоловіків. Коротшають стадії хвороби і «розмиваються» їх межі. Від початку систематичного вживання алкоголю до становлення абстинентного синдрому проходить 3–5 років, найчастіше і «плато толерантності» не перевищує 3–5 років.
Виходить, що захворюючи пізніше, жінки вимушені звертатися за лікуванням раніше, ніж чоловіки (через 7,4 проти 16,2 року у чоловіків). Процентне співвідношення жінок з високою, середньою і низькою швидкістю формування алкоголізму знаходиться відповідно в межах — 40,0–49,3%; 22,9–23,3% і 27,4–30,1%. Приведені вище дані це — лише загальна тенденція, оскільки в реальності існують декілька варіантів перебігу хвороби з різною прогредієнтністю.
Описані злоякісний варіант перебігу (47 % випадків), відносно доброякісний (29 % випадків) і в 23 % — варіант з помірною прогредієнтністю. Злоякісний варіант характеризується формуванням алкоголізму за 3–4 роки, високою толерантністю (до 1000–1500 мл горілки за добу), тяжким похмільним синдромом з психічними порушеннями, нестійкими ремісіями, 376 Наркологія вираженими ранніми соціальними наслідками алкоголізації — втрата роботи, розпад сім’ї. При відносно сприятливому варіанті алкоголізм формується уповільнено — за 10–15 років, добові дози спиртного в межах 600 мл чи навіть менше, абстинентний синдром переважно з вегетативними порушеннями, відсутні серйозні соціальні наслідки і психопатизація, можливі досить тривалі ремісії.
Варіант з помірною прогредієнтністю за усіма вказаними клінічними параметрами займає проміжне положення.
Як уже вказувалося вище, тип перебігу хвороби і клінічні особливості певним чином пов’язані з віком, в якому формується алкоголізм. Видається, що найбільша злоякісність перебігу спостерігається при формуванні алкоголізму до 30 років — в 25 % випадків, а при формуванні залежності в пізніші терміни перебіг захворювання м’якший.
Побічно про характер перебігу алкогольної залежності можна судити і за становленням терапевтичних ремісій. Так, безремісійний перебіг хвороби виявлений у 19,8% випадків, у решти 80,2% лікування приводило до ремісій різної тривалості, у тому числі і не таких уже тривалих. Майже у половини пацієнток (37,7 %) ремісії тривали до 6 місяців.
У пацієнток з безремісійним перебігом в 3 рази частіше зустрічалася спадкова обтяженність у вигляді поєднаного алкоголізму у батька і у матері, вони раніше починали систематичну алкоголізацію, потяг до алкоголю у них мав автохтонний, а не ситуаційний характер. А ось ритм споживання спиртного (постійний або періодичний) для формування ремісій статистично підтвердженого значення не мав.
Відомості про переважання у жінок постійної або періодичної форми споживання спиртного неоднозначні. Нині більшість дослідників схиляються до думки про переважання у жінок періодичних форм пияцтва — до 82% випадків. За даними досліджень, запійна форма зустрічається в межах 75 % випадків при 2,5-кратному переважанні псевдозапоїв над істинними. На частку постійної та переміжної алкоголїзації приходять останні 25 % в приблизній пропорції 2:1.
Переважання періодичних форм алкоголізації пояснюють більш раннім залученням у жінок у хворобливий процес мізкових діенцефальних структур, відповідальних за періодичність. Морфологічні дослідження теж свідчать, що у жінок, які зловживають спиртним, швидше, ніж у чоловіків відбувається токсична і вікова деструкція мозку. При цьому найбільш чутливим є проміжний мозок, при відносній стійкості до ушкоджень кори головного мозку.
До особливостей клінічної картини алкоголізму у жінок можна віднести високу питому вагу і ступінь емоційних розладів, які зустрічаються істотно частіше, ніж у чоловіків. Найбільш характерні прояви депресії, тривоги, дисфорії. Генез цих розладів різний і для прицільної, ефективної терапії має бути чітко визначений: а) емоційні розлади можуть виникати первинно ще до початку алкоголізації, а сам алкоголізм є вторинним і надалі поглиблює наявну патологію; б) афективна патологія розвивається вторинно, як наслідок алкоголізму, включаючи порушення в структурі синдрому відміни; в) емоційні розлади проявляються як складова частина синдрому сп’яніння; г) афективні розлади є проявом патологічного потягу до спиртного; д) розлади емоційності в результаті дії ситуаційних, психогенних чинників на тлі ремісії.
Особливості формування потягу до алкоголя. У жінок має особливості і патологічний потяг до спиртного. Зазвичай виділять 5 компонентів потягу — вегетативний. сенсорний, афективний, ідеаторний і поведінковий. Вважається, що у жінок на відміну від чоловіків відбувається зменшення ролі ідеаторного компонента при збільшенні ролі афективного. Відмічається, що у жінок не так чітко формується ідеологічна платформа пияцтва, алкоголізація набуває пароксизмального характеру, настає без явних причин, несподівано і невідворотньо. Звичайно мають місце передвісники алкоголізації у вигляді зміненого емоційного фону, дистимічних і дисфоричних станів. Вживання спиртного в цих випадках мотивується бажанням заспокоїтися, побороти тугу.
У інших же дослідженнях, не заперечуючи ролі афективного компонента в патологічному потягу до спиртного у жінок, велика увага приділяється впливу ідеаторного і поведінкового компонентів. Поведінковий компонент характеризує, якою мірою людина охоплена потягом — при парціальній формі відбувається боротьба між тенденціями «пити — не пити», а при генералізованій формі альтернативи немає і всі ресурси особистості спрямовані на доступ до спиртного. Ідеаторний компонент відповідальний за «виправдання пиятики, пояснення її неминучості».
Синдром наслідків алкоголізму у жінок. Алкоголізм як прогредієнтний процес закономірно призводить до змін особистості і проявів деградації. Спочатку загострюються преморбідні особливості особистості. Є дані, що риси нестійкості мають негативне значення і поєднуються з безремісійним перебігом, а риси синтонності і епілептоїдності сприяють становленню ремісій. Потім особистісні порушення посилюються і наростають процеси алкогольної деградації.
Традиційно у жінок особистісні зміни і прояви деградації розглядаються як важкі — швидке зниження інтелекту, психопатизація частіше з істеричними рисами, руйнування морально-етичних норм і зниження соціального статусу.
Психози у жінок на відміну від чоловіків виникають рідко у формі галюцинозів або Корсаківського психозу. Делірії, гострі енцефалопатії, судорожні синдроми менш характерні. Алкогольне марення ревнощів у жінок взагалі не зустрічається. Слід також мати на увазі, що життєві негаразди, афективні розлади у жінок значно частіше, ніж у чоловіків призводять до суїцидальної поведінки.
Соматичні ускладнення при алкоголізмі у жінок, такі ж як і в чоловіків. Дітородна функція при алкогольній залежності жінок пригнічена, а новонароджені часто відстають в розвитку, мають різні тілесні аномалії. Алкоголь залежні жінки передчасно старіють, у них раніше настає клімакс.
Соціальні наслідки алкоголізму у жінок набагато важчі, ніж у чоловіків. Сімейні проблеми виникають раніше і частіше призводять до руйнування сім’ї. Своїм дітям вони не можуть дати належного виховання і освіти. Швидше, ніж чоловіки, жінки втрачають спеціальність і залишають роботу. У частини жінок проявляється схильність до проміскуїтету та проституції. Суспільство ставиться до алкогольної залежності жінок, украй негативно. Без перебільшення можна говорити про їх стигматизацію. Тому жінкам важче відновити свій сімейний, соціальний і професійний статус навіть у разі успішного вирішення медичних проблем.
© "psyhoterapevt.com" блог практической психологии и психиатрии. 2009 - 2023.